BeArchitect
Ми маємо свою історію, яка починається з 1962 року
Завод чистих металів був розташувався недалеко від берега Кременчуцького водосховища, у місті Світловодську Кіровоградської області.
Збірка колективних спогадів "Завод чистих металів: сторінки історії" - це некомерційне видання, яке було опубліковане в Кременчуці завдяки фінансуванню колишніх працівників заводу. Ця книга вийшла у 2011 році накладом 250 примірників на честь 50-річчя Заводу чистих металів (ЗЧМ), але залишилася майже непоміченою. Заводу вже немає, і його історія зникнення є досить типовою. Однак, на відміну від багатьох інших подібних підприємств, які зникли, не залишивши сліду, історію цього заводу зберігають ці мемуари.
Завод чистих металів знаходився поблизу берега Кременчуцького водосховища в місті Світловодськ Кіровоградської області. За словами А.Кузнєцова, колишнього начальника кількох цехів і згодом заступника головного інженера з науково-дослідних робіт: "Жодне підприємство в СРСР не виробляло такої різноманітної номенклатури напівпровідникових матеріалів, як ЗЧМ. Тут виготовляли як монокристали, так і складні епітаксійні структури. Обсяг виробництва монокристалічного кремнію на ЗЧМ можна порівняти з показниками Запорізького титано-магнієвого комбінату. Разом ці два підприємства України забезпечували основний обсяг кремнію в Союзі". Наразі виробництво кремнію на цьому заводі припинено. Враховуючи, що лише у 2017 році було продано близько 260 мільйонів різних типів комп'ютерів і 1500 мільйонів смартфонів, кожен з яких містить кілька кремнієвих інтегральних схем, а також зростання ринку фотовольтаїчних панелей на основі монокристалічного та полікристалічного кремнію, можна зрозуміти значущість цієї статті. Неможливо не зазначити, що якби ЗЧМ продовжував розвиватися так, як у 1970-х і на початку 1980-х років, він би давно освоїв виробництво напівпровідникових матеріалів для білих світлодіодів, з усіма відповідними наслідками.
Збірка починається з брошури першого директора заводу Анатолія Тузовського, який помер у 1990 році і, на його щастя, не був свідком агонії заводу. Брошура була написана у 1986 році та відповідає жорстким ідеологічним вимогам того часу. Її матеріал вдало доповнюють спогади В.Кошулька, помічника директора з питань кадрів та режиму, і В.Машко, начальника відділу кадрів, написані спеціально для збірки. Разом вони створюють цікаву і майже забуту сьогодні картину процесу прийняття рішень на високому рівні, організації будівництва, підбору кадрів та функціонування заводу під пильним наглядом радянських і партійних органів.